Біля Успенського Собору Києво-Печерської лаври. Екскурсія випуску 2009р.
Здобувши статус школи нового типу (відповідно до рішення Київської міської ради № 286 від 28 травня 1991 р.), ми вирішили відмовитися від накритих столів в шкільному приміщенні. Школа є школа! Третій випуск із школи (власне, вже з колежу) в червні 1992 р. Урочисто вручили атестати зрілості, влаштували великий концерт випускників, вчителів, батьків, фото на пам’ять. Після концерту ми відправилися подорожувати автобусами по святих місцях м. Києва.
З Микільської Слобідки, переїхавши з Лівого берега через міст Патона, милуючись золотоверхими куполами храмів Лаври, зупинились на Правому березі біля пам’ятника засновникам Києва. Виходили надзвичайно красиві випускники, зосереджені на виборі бажання, щоб попросити у небесних сил на майбутнє, аби збулося! Стоячи під голубим небом на березі Славутича з піднятими руками над головами (як їм порадили), спокійні, але стривожені: а що там чекає після шкільного життя?! Попросили, помилувалися Лівим берегом, пофотографувалися і - в автобуси.
Друга зупинка - Києво-Печерська Лавра. Ошатні, урочисті, підкреслено поважні, зайшли 128 випускників на святу лаврську землю, підійшли до розвалин Успенського храму, уявно зайшли в нього, пригадавши історію. Хтось із хлопців запропонував тричі обійти лаврську дзвіницю, щоб не хворіти невиліковними хворобами. Взялися за руки випускники, вчителі, батьки, що виявили бажання їхати з нами, тричі обійшовши, вклонилися святині… Знову фото на згадку і відправилися до Вічного вогню на могилі Невідомого солдата, що горить на честь слави тих, хто не повернувся, захищаючи Батьківщину з битв Великої Вітчизняної. Поклавши квіти, постоявши у хвилині мовчання, пошукали рідну школу, що на Лівобережжі (від пам’ятника Слави видно наш дах), повеселішали, сфотографувалися на фоні Дніпровської води та лаврських куполів.
Четверта зупинка - на території Михайлівського собору (тоді ще не відбудованого) та біля пам’ятника слов’янським просвітителям Кирилу і Мефодію та княгині Ользі. Ми відчули, як наші діти подорослішали…
До п’ятої святині пішли пішки, по вулиці Десятинній, тихо ділилися враженнями, пишаючись своєю ідеєю провести таку змістовну, цікаву, духовну екскурсію. Андріївська церква зустрічала нас величаво! Милувалися красою, дивувалися. Владислав з 11-А запропонував всім підняти по-особливому руки долонями вгору, щоб відчути надзвичайну енергію, яка йшла на наші голови з небес. Ми були розчулені до сліз, вдивляючись у зосереджені обличчя наших випускників.
- Ой, яке тепло відчуваю!
- Аж коле в долоні!
- Ніби потік теплих променів лягає на долоні!
- А я не відчуваю?!
- Ти прислухайся, підніми руки “листочками” вгору…
- Чому ж ми раніше не ходили в такі святі місця?!
Фото на згадку і - в автобуси, що вже чекали. Подорож продовжується. І ось ми біля вікового, могутнього, надзвичайно дивовижного, історичного пам’ятника архітектури, культури, духовності нашого народу - Софії Київської. Коротка історична довідка - і заходимо, з дозволу охоронців, на територію. Урочисто, тихо, навіть величаво обходимо навколо, зупинившись там, де стіна храму не закрита штукатуркою, прихиляємося руками, більшість відчуває тепло від багатовікової цегли (цікаво, що, коли покласти долоні на стіну, тепло не відчутне, а тільки на міліметровій відстані), - то алтарна частина храму…
Вечір опустив свої крила. … ми п’ємо воду із питного фонтанчика поряд із святинею, і, переповнені радістю нових відкриттів, прямуємо в автобуси. Помилувавшись вечірнім Хрещатиком, ми повернулися на обійстя школи. Біля колежу тепло попрощалися і розійшлися. Випускникам розходитися не хотілося - проте, рішення прийнято.
В той рік всі, хто планував продовжувати навчання, стали студентами вишів і технікумів. З 1993 року традиційними стали екскурсії по святих місцях міста Києва під час випускних вечорів.
Після екскурсії по святих місцях міста Києва батьки випускників організовували заключну частину випускного вечора, попередньо замовляючи кафе, ресторан, клуб, Будинок Офіцерів… Практично кожного року в іншому місці, з різним наповненням. То вже справа батьків, кого запросити на гостину, як організувати відпочинок в останній шкільний день своїх дітей.
І щоразу з такою тривогою, невимовною любов’ю, турботою про їхнє майбутнє зустрічаючи схід сонця з випускниками, думаю: “Господи, пошли дітям нашим сили духу, щасливе життя, улюблену професію, вірну половину і не одну дитину!”