Летять роки, а з ними у майбутнє, дитинство лине любе, дороге... Вже ті, кому серця ми віддавали щедро, із року в рік, зросли, змужніли, школу закінчили. Хто рік тому, а може більш як 25! Вони зросли і знаними вже стали в державі нашій. І впевнена, що добротворцями зросли усі випускники. Щаслива тим, що наші випускники, при зустрічі, з радістю згадують шкільні роки, вчителів, наші свічки, занурення в улюблений предмет, змагання, конкурси, колежанські ігри, місячники Сухомлинського, музейні уроки, уроки три по тридцять, майстер – класи, поїздки по святих місцях Києва, довгі коси – дівочу красу, пленери, благодійні акції, зустрічі із відомими людьми… А ті, хто ще навчається в колежі, підбігають із словами: - “Нам Вас так не вистачає!” І мені не вистачає зустрічей з вами дорогі діти! Не вистачає спілкування з шановними, улюбленими, відданими дітям, педагогічній справі, терплячі, талановиті, мудрі, відповідальні, найкращі у світі, зоряні мої колеги. Не вистачає спостережень за зростанням наших надзвичайних вихованців.