12 квітня 1990 року відбувся установчий з’їзд Творчої спілки вчителів України. Головою творчої спілки вчителів було обрано Олександра Антоновича Захаренка, директора відомої в Україні авторської школи села Сахнівка на Черкащині, його першим заступником - Бориса Михайловича Жебровського, заступником – Красноголовця Олександра Михайловича. Я мала щастя бути довгі роки членом правління ТСВ України. Душею, двигуном, генератором ідей був Б.М.Жебровський, а з осені 1988 року його призначили ще й першим заступником начальника головного управління освіти м.Києва. Вчитель – новатор, сподвижник творчих директорів шкіл.

У 90-х роках Творча спілка вчителів України була ініціатором більшості новаторських ідей, об’єднувала кращі сили українського учительства і мала неабиякий авторитет. Ми проводили: чаювання з обговоренням ідей, зустрічі з учителями - новаторами, обмін практичним досвідом, конференції, круглі столи, фестивалі, творчі хвилі, екскурсії, подорожі «Білим теплоходом», Всеукраїнські педагогічні ярмарки, аукціони ідей, конкурси «Учитель року»,… всі кращі напрацювання друкувалися в журналі «Нова освіта України» 20-тисячним накладом.

Початок 90 -х - важкий для держави, відповідно і для суспільства час, а Творча спілка вчителів України – свіже повітря педагогіки добра, творчості, радості, пошуків, знахідок, доброзичливості, сприяння, дружби.

Правління ТСВ України вміло об’єднувало творчі вчительські сили. Ми намагалися підтримувати ідеї на покращення освіти, на добротворення, на пошук і становлення шкіл нового типу, авторських шкіл, вчителів – новаторів, на експериментальні дослідження, були спрямовані на мудрість, спокій, досвід у прийнятті управлінських рішень, на благо наших дітей. Згадую 15 червня 1991 року, після випускного вечора, потяг Київ – Ленінград, сідаємо 300 вчителів, директорів шкіл, керівників освіти Києва на чолі з Жебровським Б.М.. Потім теплохід «А. С. Попов» стає для нас власним Будинком творчості, натхнення, розваг. 10 днів професійного свята від спілкувань з майстрами, один з одним. 10 білих ночей на Ладозі, Валаамі, в Кіжах, Карелії. Скільки драйву, пригод, завмирань від красоти природи, від щастя спілкування.

Приймаючи школу-новобудову з досить незвичною на той час назвою (експериментальна школа-лабораторія педагогічного інституту), я щиро сподівалась, і була навіть переконана, що потрібно змінювати, реформувати навчально-виховний процес і разом із науковцями педінституту, нині це Педагогічний університет ім. М. Драгоманова, виконати цю історичну місію в освітянському просторі. Адже на той час я мала чималий педагогічний і управлінський досвід. Мріяла про нову школу з новими програмами, новими підручниками, новими посібники, мріяла про нові технології навчання та виховання.

Основна дійова особа в школі – дитина з її природними задатками. А всі ми покликані сприяти гармонійному розвитку най­більшого чуда природи – людини. Ми мали і маємо дбати про розвиток особистості, плекати духовні осердя (виховувати дівчат – майбутніх дружин - берегинь родини; хлопців - чоловіків, мужів-охоронців сім’ї). Мабуть, надто гучно буде сказано, але мріяла про науково-практичний центр педагогічного університету.

Переконана, що плани були реальні.

У ході наших експериментальних пошуків вийшли друком творчі здобутки: перший науково-методичний посібник «Український колеж» (спецвипуск журналу «Ріднашкола» № 1/1993), «Діамант дорогий» і «Прорість», «Пречистої молитви щире слово» і «Рідна мово – ти ніжний цвіт», «Логос» – антологія колежанських пошукових робіт секцій «Україністики» МАН (602ст.) і науково-методичний посібник «Український колеж ім. В.О. Сухомлинського» (2000), «Відкритийурок в Українськомуколежіім. В.О. Сухомлинського» (2001), науково – методичний посібник «Рідномовний простір» (2002) (366ст.), «Нова школа нової України» (2003), програма «Етика: духовні засади» (2005); «Мова – то не звук, а думка боготворна» (Бібліотечка «Дивослова» № 1–2 / 2008), «Суцвіття» (2008), «Українська мова: ігри та позакласні заходи» (Бібліотека шкільного світу (2009)), «Назавжди в пам’яті родинній» (2010), «Я неповторний світ вивчаю» (2012), «Без коріння саду не цвісти» (2014), методичний посібник (з розробками уроків для вчителів початкової школи) «Етика: духовні засади» (2004), хрестоматія «Дивоцвіт дитинства» (2005), програма «Етика: духовні засади» (третій раз, рекомендовано Міністерством освіти і науки України (наказ № 1054 від 18 вересня 2014 ), хрестоматія «Дивоцвіт дитинства» (2015) «Уроки добротворення»: мето­дичний посібник з предмету «Етика: духовні засади» для вчителів початкової школи (2016), науково-методичний посібник «Педагогіка добротворення» (2018). Всі великі і малі книги пройшли через мою голову і душу.