У 1994 році відбулася перша зустріч  з китайською делегацію в Українському колежі, у складі делегації були п’ятеро начальників головних управлінь освіти провінцій Китаю, а у складі делегації  китайських освітян 1996 р. були  уже і директори шкіл. Щороку  в нашу школу приїздили делегації освітян із КНР.

У 1998 р. перший раз я брала участь, у зарубіжній конференції присвяченій творчості Сухомлинського, що проводилась в Пекінському  педагогічному інституті. Вже тоді була подивована  студентським простором. Місто в місті. Містечко з усіма зручностями для студентів і викладачів: спортивний комплекс, магазини, гуртожитки, будинки для викладачів, дитячий садочок, навіть дуже затишний готель для гостей Пед. інституту  в одному із районів Пекіну. Конференція викликала почуття радості ігордості за таке визнання на Всекитайському рівні нашого велета педагогіки. Була вражена, що всі студенти педагогічних вишів вивчали і вивчають твори Василя Олександровича, конспектують його твори, здають екзамени. Науковці Китаю серйозно досліджували і досліджують його творчу спадщину. В Китаї були видані іпереведені китайською мовою багатоміліонними тиражами всі книги Сухомлинського які були видані в Союзі  й в Україні. Відкрив Китаю В.О.Сухомлинського дослідник Ван І. Він ще у 1959 році приїхав у Павлиш і понад 2 тижні спілкувався із Василем Олександровичем і  зрозумів, відчув потенціал його ідей…

Ван І зрозумів як Василь Олександрович  виховував любов до книги, до науки, до мами, до праці, до Батьківщини, що в школі  Павлиша не існувало образ, грубих зауважень, болю, депресій.

Найдивовижніше в освітньому просторі Китаю це взаємодія вчених з практиками, а  швидше спільна турбота про майбутнє своєї держави про дітей. Там не обслуговують, а ВИХОВУЮТЬ, ВИРОЩУЮТЬ! На запрошення Всекитайської асоціації Сухомлинківців ми з директором Павлиської школи були понад 12 раз у КНР.Час перебування в освітньому просторі Китаю, участь у науково - практични заходах Всекитайської асоціації сухомлинківців дає можливість і право стверджувати,  що вчителі і діти  Китаю дисципліновані, старанні, кмітливі, впевнені, сміливі, сильні, дружні, веселі, радісні, творчі,відповідальні.       

Приклад співпраці - зустрічі у Північно-східному педагогічноиу  університеті  м.Чанчунь із  вченими та студентами, ми виступили перед магістрантами, відвідали експериментальні школи університету які вразили величчю і багатством сучасного обладнання,  збудовані добротні навчальні  приміщення з просторими рекреаціями для  організованих рухливих ігор та змагань, окремо збудовані п’ятиповерхові бібліотеки, окремо їдальні, окремі приміщення для дослідної роботи, величезні спортивні комплекси з відповідним забезпеченням,…

Чанчуньска експериментальна школа  ‘‘Дуань’’ при  північно–східному педагогічному університеті м.Чанчунь,  одна із експериментальних шкіл і Всекитайської асоціації сухомлинківців;    директор школи (1 – 9 кл.) Хан Шуан, а керівник експериментальних досліджень та популяризації ідеї В.О.Сухомлинського ПРОРЕКТОР університету Цин Лимінь

Гармонізуючому розвитку дітей сприяє творча експериментально - дослідна робота в урочній та позаурочній діяльності.  Цікаво школярам у понад 40 гуртках, в тому числі:   флористика,  кубик - рубик, дитяча опера, балетна студія, гімнастика, хореографія та багато інших. Виховують гуртківців і студенти старших курсів, і магістранти, і аспіранти, і викладачі університету. Дійсно всі й усе найкраще  -  дітям! Школи вражали багатством матеріально – технічного забезпечення та особливою повагою до нашого Василя Олександровича Сухомлинського.

Щоразу при зустрічах дивував вісімдесятирічний   професор Тан Іньцзен,  який досліджує  творчу спадщину Сухомлинського з 1992 року. Він переконує: - ідеї  В.О.Сухомлинського  належать світу. Читаючи його праці, ми ніби спілкуємося із самим Сухомлинським. Професор визначив шість головних акцентів (щирість, любов до дітей, справедливість, краса змісту, багатство творів, багатогранність законів, виписаних Василем Олександровичем), що впливають на вчителів різних країн. Дослідник переконаний, що Сухомлинський випереджав час, його ідеї є вічними. Професор ТанІньцзен багато разів перечитував твори Василя Олександровича.  Переконливо стверджує: про любов до дітей – 145 нагадувань, про колектив та його виховання - 82 нагадування, про працю – 76, читання – 91, самовиховання – 79, про необхідність радитись із дітьми – 136, про необхідність запалювати вогонь знання – 75, переконувати добром – 88, проводити разом з дітьми наукові дослідження – 76, про спільну діяльність – 106, удосконалення професійної майстерності при читанні -76. Професор Тан вивчає вплив творчої спадщини В.О. Сухомлинського на творення колективу з 1983 р. Він свої спостереження щоденних змін у колективі записував у щоденники протягом 249 днів.

Дослідження творів В.О. Сухомлинського збагачує новими ідеями, спонукає до самоаналізу та узагальнення власних пошуків.  У КНР результативно працює  науково-практичний центр з впровадження творчої спадщини Сухомлинського.

З 2002 р. в Китаї  введено спеціалізацю «класний керівник» у всіх педагогічних вузах.

Перебуваючи на землі Піднебесної держи 15 раз ,  (останній раз була в 2019 році) відвідуючи там щоразу 6-9 шкіл, спілкуючись із освітянами Китаю, вчителями початкових класів, учителями-предметниками  основної і вищої (старшої) школи, класними керівниками, викладачами вишів, науковцями Інститутів реформ та розвитку школи (наші Інститути післядипломної педагогічної освіти), щоразу дивувалася відданості китайських освітян ідеям Сухомлинського.  

Нас запрошують до цієї країни як експертів, щоб порівняти свої напрацювання із нашими. У Китаї Василь Олександрович є головним ідеологом дитинства. Це глибоке переконання, що проймає душу кожного вчителя держави.

Його серце, віддане дітям і педагогіці, промінням освітлює шлях творчого розвитку нинішньому і майбутньому поколінням.

Дуже шкода, що немає пророка у своїй Вітчизні?!

В Китаї  успішно реалізується моя нездійснена мрія, студенти в процесі навчання багато часу перебувають у школі - підготовка вчителя у практичній діяльності: першокурсники і другокурсники, 1 день на тиждень, спостерігають за роботою вчителів та учнями;  третьокурсники по 2 дні в тиждень практикуються у педагогічній майстерності, четвертокурсники перший семестр  проходять стажування у школах. Випускники  ж успішно із  задоволенням вчителюють.

Виступи всіх учасників конференцій вяких ми брали участь були пронизані повагою до Сухомлинського та необхідністю вивчати та наслідувати його ідеям.

«Сила якості освіти в Китаї у вмінні використовувати і впроваджувати творчу спадщину Сухомлинського в практичну діяльність школи »- запевняв виступаючий, що  має у своїй власній бібліотеці всі видані у Китаї книги!

А професор Лі з Гонконга  стверджував, що проблеми дитинства скрізь однакові і починаються з раннього дитинства; особливу увагу необхідно приділяти  моральному вихованню. Він стверджував про необхідність: знати потенціал і характер дитини; розкрити її природні задатки; враховувати природні здібності;  сприяти розвитку найкращих здібностей;  визначивши ціннісні приорітети, виховувати моральні якості дитини відповідно віковим особливостям; тримати дітей у строгості та вимогливості, бо вседозволеність спонукає егоїзм. Необхідно задовольняти духовні потреби.

Лі рекомендує 20 хвилин дарувати дітям поспілкуватися до уроків, з радістю обмінятися думками, досвідом, враженнями, турботами, радістю,  дати можливість до уроків виплеснути енергію.Професор переконував, що необхідно турбуватися, що думає дитина, а не начальство.       

Мудрими думками про майбутнє школи поділився  директор інституту порівняльної педагогіки  професор  Ю Вей.  Він закликав бачити в дитині людину, вірити в дитину, відповідно виховувати, переконувати: потрібно, важко, прекрасно, все залежить від вчителя і дитини. Необхідно вміти творити казку. 

Освіта це казка, переконував Ю Вей, в якій щоденний герой – дитина!  У кожного своя історія,  Не всі можуть стати інженерами, лікарями, вчителями, політиками, а мамою і татом обов’язково…Відповідно  постійна участь вчених у житті школи, поєднати теорію і практику.  Як можна навчати  студентів, майбутніх вчителів,  а самим професорам не бути у школі, не відчувати  шкільні проблеми, не відчувати дітей, не допомогати вчителям бути на вістрі, відчувати практику, упереджати шкільні  проблеми.          

Виступаючи на конференціях президент асоціації сухомлинківців Китаю  У Паньшен  велику увагу приділив Україні і українцям, підкресливши різницю між українцями та росіянами; українці добрі, уважні, працьовиті, веселі, а росіяни   егоїсти і мисливці. Розповідав про знайомство з родиною Сухомлинських : перша зустріч з донькою Василя Олександровича Ольгою відбулася в 1995р., з дружиною, Ганною Іванівною в 1996р., а пізніше із сином Сергієм.  А ще він згадував, що коли приїхав у Київ то щиро позаздрив киянам, бо у квартирах були крани з гарячою і холодною водою,  люди мають машини,  квартири і дачі ; тож подумав:   «…  коли ж і в моїй державі буде так?  Та мрії збулися завдяки  спільній старанній  праці керівників держави, провінцій, міст і селищ  та  китайського народу».

Учасники  всіх конференцій дуже уважно слухали, записували, цікавилися новинами в педагогіці,  вони  разом шукають вирішення проблем, що виникають у зв’язку із заробітчанством батьків і егоїзмом дітей. 

У мене завжди боліло і болить:яке ж покоління вчителів нашої держави матиме можливість працювати у так забезпечених державою школах? І чи повернеться наше суспільство до вчителя як до вчителя, а не як до обслуги? Коли наші вчителі будуть знати і шанувати творчу спадщину В.О.Сухомлинського хоч так як китайські!? 

Впевнена, що реальне реформування української школи можливе за умови кардинальних змін у вищій школі. З першого курсу майбутні вчителі мають вивчати твори Сухомлинського…. Притримайте скептичні усмішки.  За Сухомлинським майбутнє,бо він  навчаючи  звертається до свята святих педагогіки, куди дуже мало хто може ступити, то область почуттів, емоцій, підсвідомого,…                

Емоційність для Сухомлинського не додаток , не десятий пункт у переліку вимог до уроку, не засіб зацікавити дитину, а  єдина можливість розвивати, навчати дітей і зберігати їм дитинство. ’’Емоційне пробудження розуму’’- метод Василя Олександровича.  Дитячий розум будити через почуття!

Років 20 тому, ми з п’ятикласниками, відкрили нашу формулу життя: почуття – розум –  дія – результат – рефлексія. Все починаймо із добрих почуттів!    

Багаторазове перебування в освітньому просторі Китаю дає можливість і право стверджувати, що саме в цій державі панує  дитиноцентризм та повага до вчителя, а діти  Китаю дисципліновані, старанні, кмітливі, впевнені, швидкі, сміливі, сильні, дружні, веселі, радісні, творчі.       

Тож тільки у спільних наукових і практичних пошуках та підготовці вчителів до творчої діяльності можемо сподіватися на добрі зміни в освітньому просторі України, бо яких дітей виховаємо, саме виховаємо, такою буде наша держава!