Школу № 272 м. Києва відкрито у річницю тисячоліття перших шкіл Київської Русі як експериментальну школу-лабораторію (наказ Міністерства народної освіти від 31.08.1988р. № 10). Згодом, на честь здобуття суверенності України, постав Український колеж – як школа національного відродження, що забезпечує можливість опанувати традиційні цінності українського народу: добро, радість, творчість, затишок, взаємоповагу, дисциплінованість, вимогливість, відповідальність.

 

Ми прийняли в новобудову: понад 1500 учнів із різних шкіл; із них: 197 важких дітей +19 на обліку в міліції, 2- умовно засуджені. У непростий час, коли було розпочато експеримент «на виживання» 1 вересня 1988рокувикристалізувалися необхідність у створенні школи нового типу, авторської школи - Школа добротворення. Основна педагогічна парадигма авторської школи - добротворення.

 

Кон­курс «Учитель року – 1990»й інноваційні методологічні курси, проведені влітку 1991 року, стали переломним етапом у наших педагогічних пошуках. Учителі навчи­лися використовувати свої інтелек­туальні можливості, опану­вали нові освітні технології, визначили підходи до проектування життєдіяльності навчального закладу. Водночас прагнули оволодіти методологічноюта психологічною культурою як важливими складовимипедагогічногопрофесіоналізму.У далекому 1991 р. ми засвоювали ази складання спічів, проведення брейн-стормінгів, організаційно-діяльнісних ігор, а також роботи у творчих майстернях і групах, підготовки презентації. Однак добре усвідомили, що спрямувати дитину на шлях добротворення здатний лише вчитель – носій високої духовності, взірець моральності, співтворець особистості. Ефективність роботи вчителя залежить від злагодженості зусиль його і колег, від цілісності та послідовності педагогічного впливу на особистість дитини, від того, якою мірою спрямованим на плекання духовної сфери учнів буде навчально-виховний процес закладу освіти. Значущим у цьому досвіді є концептуальні засади оновленого змісту навчання, виховання й управління школою нового типу, опанування її філософії і ціннісних орієнтирів. Найголовнішими, спільно виробленими, заповідями є такі: духовність примножує сили;єдність - джерело енергії;гармонія вносить радість у життя;щедрість - основа довіри;працьовитість - основа духовної єдності; у злагоді й малі справи зроста­ють; варто фіксувати і виділяти найбільш оригінальні ідеї та рішення;успіх залежить від колективної інноваційної діяль­ності; визнання любові до роботи, а не інструкція; потреба у щоденних творчих пошуках;розмова має бути ввічливою, як у храмі;педагогічне кредо - творити простір любові та добра.

           

Колеж – був змодельований як середній триступе­невий заклад підвищеного рівня, що забезпечує реалізацію принципів неперерв­ної освіти з метою вихо­вання й самореалізації особистості учня відповідно до його ціннісних орієнтацій, інтересів, нахилів, уподобань. Йдеться про створення якісно нової системи розвитку творчої особистості у просторі добротворення, що забезпечували докорінне оновлення змісту, форм та методів навчання, формування самоцінності, власних традицій, мікрокультури школи. Воно охоплює заохочення до творчості та виховання взаємоповаги, толерантності до інших думок, утвердження права та саморозвиток, реалізацію «Я-концепції», формування шанобливого ставлення особистості не лише до суспільства, а й до себе, свого здоров’я, своїх талантів.

           

Ідея навчання у такій школі дає змогу подолати життєві перепони, можливість найповнішого розвитку душевних сил, здібностей; сформувати характер морально відповідальної особистості, забезпечити особистісне зростання, самоактуалізацію і самореалізацію. З огляду на це, у старших класах впроваджується спеціалізація як підготовка до свідомого вибору професії, що сприяє життєвому і професійному самовизначенню.

 

Реалізація нового змісту навчання потребувала оновлення організації освітнього процесу. Його забезпечила блочна система уроків: два спарених уроки по сорок п’ять хвилинперепланували на три «по тридцять» хвилин. У результаті зменшилася потреба у щоденному використанніпід­ручників, зошитів, додаткової літератури, так само як переходитиз кабінету в кабінет,

від­повідно, не треба переключатися на інший предметтож і досягнення учнів у навчанні помітно покращилися першого ж року.Батьки, активні учасники навчально-виховного процесу теж відчули полегшення, бо готуватися до трьох предметів- це не дошести! Найважче було новим членам колективу відійти від стандартних методичних рекомендацій, опанувати діяльнісну педагогіку.

 

Педагогічний колектив змінив підходи до планування урочної діяльності. Урок розпочинався із вивчення нового матеріалу, відпрацювання у творчих групах, з додатковою, за потреби, інформацією, що забезпечують словники, довідники, інтернет-ресурс, обов’язковим є створення ситуації успіху, насамкінець, на кожному уроці обов’язковою була творча робота,що зумовлює й інше ставлення до нього. Оскількисприй­няття й опанування нового матеріа­лувідбувається на уроці,домашні завдання пропонуються у разі потреби:доопрацювати, досліди­ти, переосмислити і, навіть, створити у такий спосіб творчой індивідуально, стимулюю­чи зростання учня на кожному ета­пі пізнання.

 

Зауважимо, торуючи шлях педагогіки добротворення, створюючи нову школу, педагогічний колектив спирався на вікову мудрість народної педагогіки, досвід педагогів-експериментаторів, новаторів, творчу спадщину В.О.Сухомлинського. Саме ідеї Павлиського педагога надихали педагогічний колектив на нові звершення, бажання опановувати сучасні методи і технології, що забезпечували набуття зростаючою особистістю ключових компетенцій, а отже, її усвідомленому вибору щодо прийняття рішень і відповідальності за них.

 

Питання професійногозростаннявчителів завжди перебувало в центрі уваги, його стимулюють методологіч­ні, методичні, функціональні ради, «наукові понеділки», педагогічні консиліуми за участю провідних науковців, великі й малі тематичні педагогічні ради, презентації, мисле -діяльнісні ігри, конкур­си, обмін досвідом – мож­ливість почути, відчути, прожити, посперечатися, зацікавити вчите­ля в реалізації природного потен­ціалу дитини, пробудити бажання спілкуватися у просторі предмета, де відбувається осмис­лення фактів, подій, явиш, слова, думки, настанови.

 

Оскільки пріоритетом у навчально-виховній діяльності школи визнано виховання почуттів, дієвим засобом виховного впливу на особистість став предмет «Етика: духовні засади», який було затверджено в навчальному плані з 1999 р. Обстоюючи ідеюжити за форму­лою: почуття, розум, дія, результат, сповідуючи необхідність унормованості співжиття, колектив колежу спільно творив мікросоціум добротворення у ньому. Допомога у становленні і розвитку неповторної і таємничої духовної сфери дитини – це шлях, що веде до пізнання Істини, Добра і Краси. Нами розроблена і впроваджена в активне життя школи

 

Структурно-змістова модель

 

Школи духовного зростання та добротворення

 

Мета:Виховання особистості, що має стійку позитивну мотивацію духовного зростання та добротворення. Спрямованість на: оновлення парадигми змісту форм і методів духовно-морального розвитку учнів;комплекс методів і методик для формування духовно-моральних якостей особистості дитини; науково-методична і теоретична підготовка вчителів до здійснення завдань, духовно-морального розвитку особистості;залучення батьків до добротворення;виховання традиційних підходів у збереженні духовної спадщиниукраїнського народу.

 

Завдання:філософсько-світоглядна підготовка,на основі загальнолюдських і національних цінностей,духовно зростаючої та добротворчої особистості;допомога в отриманні якісних наукових знань та позитивного духовно-морального досвіду;формування потреби збереження духовної спадщини українського народу.

 

Параметри життєдіяльності:створення атмосфери взаємної довіри; розвиток у дитини потреби в пізнанні традиційної культури;зміцнення морального потенціалу;орієнтація на ставлення цілісної, гармонійної особистості;допомога в набутті досвіду добротворення;забезпечення передачі традиції тисячолітньої духовної культури;осмислення почуття відповідальності.

 

1- 4 класи

 

1. Створення атмосфери взаємної довіри. Її забезпечують:емоційна й логічна реакція вчителя;аналіз ситуації власного досвіду дітей;розвиток позитивних взаємин;поважливе ставлення до кожної дитини; підтримка дітей у складних ситуаціях.

 

2. Розвиток у дитини потреби пізнання традиційної культури. Реалізується на основі:зв’язкуіз родиною;сприяння доброму спілкуванню; сильного емоційного поштовху;підтримки позитивного емоційного стану;власного прикладу поведінки;аналізу позитивного і негативного у прийнятті рішень;осмислення подій навколишнього світу; враховування індивідуальних інтересів.

 

3. Зміцнення морального потенціалу, тобто:спонукання дитини до вияву духовних якостей;спрямування до вивченняісторії рідного краю;формування естетичного світосприйняття; сприяння творчого піднесення; утвердження милосердного ставлення до інших.

 

4. 4. Орієнтація на становлення цілісної, гармонійної особистості, що передбачає:врахування індивідуальних особливостей;вивчення духовних цінностей української нації;підтримку та заохочування позитивних взаємин;створення простору любові;утвердження традицій.

 

5. Допомога в набутті досвіду добротворення, а саме:аналіз ситуаційпрочитаних казках;виявлення позитивнихособистісних якостей;спонукання до логічних висновків;організація етичних ігор;повага до внутрішнього світу особистості.

 

6. Забезпечення передачі традиції тисячолітньої духовної культури, що охоплює:проведення екскурсій до пам’ятних місць, культурологічні заходи; інсценування казок;вивчення історії та традицій роду.

 

7. Осмислення почуття відповідальності шляхом:віри у власні сили тааналізу власних роздумів;читання казок із прикладами;імітації життєвих ситуацій та вмотивовані завдання;складання програми саморозвитку;виховання пошани особистості.

 

• класи

 

1. Створення атмосфери взаємної довіри. Її забезпечують:аналіз власних учинків;поведінки однокласників;педагогічні ситуації виявлення добра;акції милосердя.

 

2. Розвиток у дитини потреби пізнання традиційної культури, що реалізуються на основі:спрямування пізнавального інтересу;добротворення;формування інтересів і смаків;створення атмосфери подиву;пізнання навколишнього світу;розвитку культури спілкування;вихованняпочуття прекрасного.

 

3. Зміцнення морального потенціалу шляхом:утвердження родинних цінностей: учителі ßà діти ßà батьки;організації родинних справ, свят; проведення спільних заходів з батьками;усвідомлення поняття “подвиг”;осмислення покликання людини.

 

4. Орієнтація на становлення цілісної, гармонійної особистості, що передбачає:сприяння духовному становленню;формування особистої відповідальності;виховання бажання знати;ознайомлення з життям відомих постатей;виховання мистецтвом.

 

5. Допомога в набутті досвіду добротворення, а саме:заохочення до участі у господарських справах;спонукання до відвертості та щирості у спілкуванні;виховання родинних потреб; розвиток почуття підтримки однокласників;моделювання добродійних учинків;організація спеціальних виховних години;служби взаємної допомоги; аналіз історичних подій;обговорення літературних прикладів;презентації родин;виховання співчуття до людини.

 

6. Забезпечення передачі традиції тисячолітньої духовної культуришляхом:ознайомлення з традиціями свого роду та рідної країни;організація проведення вечорниць, календарних та обрядових свят.

 

7. Осмислення значущості почуття відповідальності, йому сприяють:

комфортні умови життя дитини в школі;посильне завдання та його успішне виконання;виховання любові до рідної країни,патріотичне виховання; інтелектуальні ігри;розуміння соціальної значущості особистості;звеличення подвигу ветеранів Другої світової війни, українськихзахисників, видатних громадських діячів;

 

• класи

 

1. Створення атмосфери взаємної довіри передбачає:обговорення резонансних подій;аналіз власного життєвого досвіду;ведення особистого щоденника;моделювання життєвих ситуацій,розуміння проблем;адекватне ставлення до критики.

 

2. Розвиток у дитини потреби пізнання традиційної культури на основі:усвідомлення християнських чеснот;створення ситуації успіху;утвердження власної гідності;зміцнення духовної основи особистості;опанування кращих зразків художньої літератури як прикладу для наслідування;пошук шляхів до удосконалення;розуміння: колеж – школа життя.

 

3. Розвиток морального потенціалу передбачає:співпрацю батьків, дітей та вчителів;вивчення сімейних традицій;виховання патріотизму, почуття відповідальності за справу та розвиток духовності;сприймання людини такою як вона є.

 

4. Орієнтація на становлення цілісної, гармонійної особистості шляхом:участі в конкурсах, роботі МАН творчих проектів; сприяння природному розвитку особистості;пошановування думки старшокласника;

 

• орієнтації на бачення і сприйняття краси навколишнього світу.

 

5. Допомога в набутті досвіду добротворення, а саме:вчити обирати та оцінювати художні твори;досвід становлення духовної особистості;організація виступів фахівців та відомих людей;осмислення християнських заповідей у традиціях українського народу.

 

6.Передача традицій тисячолітньої духовної культури, що забезпечує:

збереження родових сімейних традицій;проведення дослідницької роботи;

опанування надбань світової культури;вивчення духовної спадщини;духовні цінності;виховання почуття відповідальності за власний вибір.

 

7. Осмислення значущості особистісної відповідальності :підтримка та заохочування добрих справ;налагодження творчих зв’язків;уміння відстоювати власну позицію в дискусіях із співрозмовниками;усвідомлення перспектив майбутнього.

           

В умовах життєдіяльності колежу особливого значення набуває реалізація таких управлінських дій:

 

• визначення загальної мети колективу, основних шляхів її досягнення;

 

• розроблення й вибір оптимальних варіантів організаційної структури

педагогічної, навчальної, управлінської та обслуговуючої праці з урахуванням специфіки навчального закладу й кінцевої мети діяльності його колективу;

 

• організація експериментально-пошукової роботи вчителів і вихователів; керівництво процесом пошуково-дослідницької роботи учнів;

 

• орієнтація на ефективну діяльність психологічної служби, моніторинг

психофізіологічного стану дітей, створення відповідного психологічного клімату в колективі;

 

• забезпечення доцільних координаційних зв’язків між колежем, вищими

навчальними закладами, громадськими організаціями, спонсорами;

 

• визначення та врегулювання механізму формування фінансових ресурсів колежу із урахуванням державних, муніципальних, власних та благодійних коштів організацій і приватних осіб.

 

Організаційно-педагогічні основи функціонування школи добротворення передбачали створення системи основних управлінських дій, спрямованих на забезпечення ефективної діяльності колективу. Така система потребувала визначення інноваційної структури управління школою; розроблення управлінської моделі з урахуванням специфіки; запровадження інноваційних процесів у системі навчання та виховання учнів;постійне і цілеспрямоване підвищення науково-методичного,загально - педагогічного та професійного рівня вчителів, вихователів; практичне втілення демократичних засад у системі управління.

 

На основі вивчення та аналізу науково-педагогічної літератури, освітньої практики та власного досвіду було розроблено прогностичну модель управління. Вона передбачала реалізацію загальної прогностичної мети, охоплювала основні управлінські функції, методи управління, а також механізм управлінських дій (інформаційно-методичний центр, методична ігротехніка, педагогічна та науково-методична ради, предметні кафедри, учнівська і батьківська ради, Рада колежу,…).

 

Модель управління школою добротворення відображала основні показники результатів діяльності колежу, зокрема : рівень відповідності визначеній меті, організації управління;іміджу школи, його конкурентоздатності; співуправління та самоврядування; вихованості учнів (базова культура особистості) та навчальнихдосягнень колежан;професійної підготовки учнів з обраного профілю навчання; зростання творчого потенціалу колективу педагогів та учнів.Модель управління передбачала створення системи, відкритої для інновацій,орієнтованої безпосередньо на виховання, навчання і, головне, розвиток особистості учня.

 

Отже, управління навчально-виховним процесом здійснювалося на демократичних засадах, що відображалося у змісті організаційно-педагогічної та методичної роботи з вчителями, спілкування з учнями та батьками, а саме:

 

• широкого залучення вчителів, класних керівників, вихователів до формулювання програмно-цільових установок та змісту роботи колежу, аналізу стану викладання, рівня знань, умінь і навичок учнів, їхньої вихованості;

 

- делегуванні окремих функцій управління методичним об’єднанням, предметним кафедрам, науково-методичній раді;

 

- організації дій вчителів на досягнення програмно-цільових установокнавчання і виховання учнів та сприяння використанню різноманітних форм іметодів, прийомів навчання і виховання;

- впровадженні в практику діяльності вчителів, класних керівників івихователів самоаналізу, контролю і самоконтролю своєї праці;

 

• практику управлінської діяльності керівників принципу гласності, що передбачає можливість кожного співробітника школи отримати найповнішу інформацію, а також право на відкрите та вільне обговорення в колективі будь-якого питання навчально-виховного процесу школи.

 

Узагальненою відповіддю, з нашого погляду, є парадигма педагогіки добротворення. Кожна людина потребує розуміння і, водночас, звернення до самої себе, власного досвіду, що забезпечить розвиток її природних здібностей, успіху, виявлення кращих якостей її «Я». За такої підтримки зростаюча особистість обов’язково виявлятиме свою сутність у якійсь конкретній духовно-матеріальній потребі життя, прагнутиме пізнавати Всесвіт, себе, смисл буття і своє призначення. Розвиток духовності і добротворення передусім забезпечують Віра, Надія і Любов. Віра не лише у релігійному змісті, а й віра в себе, в те, що вершини будуть скореними; надія – це сподівання, що прагнення моральної особистості обов’язково справдяться, а любов – то щирі почуття, інтерес, пристрасть, шанобливість, приязнь.